Пленум вищого господарського суду україни постанова 17102012 9

ВХСУ разъяснил, как вычислять судебный сбор, чем подтверждается его зачисление в госбюджет и каким образом его можно вернуть. Такие положения содержит постановление Пленума Высшего хозяйственного суда Украины от 16.12.2015 №2, текст которого печатает издание «Закон и Бизнес».

Пленум Вищого господарського суду України

16 грудня 2015 року м. Київ №2

Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пленум Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВЛЯЄ:

У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням норм матеріального і процесуального права, та з метою забезпечення однакового і правильного застосування Господарського процесуального кодексу України внести такі зміни і доповнення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України:

1. У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 №9:

абзац третій пункту 1 викласти у такій редакції:

«Якщо кілька відповідачів, до яких було пред’явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов’язанням, господарським судом на кожного з боржників видається окремий наказ, який має містити застереження про те, що стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»)».

2. У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» від 17.12.2013 №14:

абзац четвертий підпункту 7.1 пункту 7 викласти у такій редакції:

«Однак водночас слід мати на увазі, що у разі, коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв’язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов’язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов’язання не є зобов’язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже, відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України».

3. У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7:

3.1. підпункт 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 доповнити останнім абзацом такого змісту: «Позовні заяви про зобов’язання перерахувати грошові кошти відповідно до договору банківського рахунку належать до заяв майнового характеру і оплачуються судовим збором відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону»;

3.2. у підпункті 2.2.3 підпункту 2.2 пункту 2 слова «з урахуванням положень підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону» замінити словами «з урахуванням положень підпункту 5 пункту 1 частини другої статті 4 Закону»;

3.3. підпункт 2.4 пункту 2 доповнити підпунктом 2.4.1. такого змісту:

«2.4.1. Законом передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (частина друга статті 9). При цьому господарський суд може з’ясувати відповідну обставину, використовуючи способи, передбачені ГПК, зокрема у разі необхідності отримувати таку інформацію від територіальних органів казначейства, яким судовий збір перераховано від позивача або особи, що подала апеляційну (касаційну) скаргу чи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами»;

3.4. підпункт 2.5 пункту 2 виключити;

3.5. абзац перший підпункту 2.6 пункту 2 викласти в такій редакції:

«2.6. Абзацом другим частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати нерезидентами судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. Водночас абзацом третім частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. За змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті: для нерезидентів (за їх бажанням) — в іноземній валюті, для інших платників — у гривнях. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац третій частини першої статті 6 Закону)»;

3.6. у підпункті 2.8 пункту 2 абзац другий після слів та цифр «(пункт 1 частини першої статті 7 Закону)» доповнити словами і знаком «за клопотанням особи, яка його сплатила»;

3.7. у підпункті 2.9 пункту 2:

перше речення абзацу першого викласти в такій редакції:

«У разі об’єднання позовних вимог майнового характеру відповідно до статті 58 ГПК, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі заявлених кожним з них вимог окремим платіжним документом (абзац перший частини шостої статті 6 Закону)»;

абзац другий викласти в такій редакції:

«Якщо до господарського суду звертаються кілька позивачів з вимогою немайнового характеру до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірі, передбаченому підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону»;

3.8. у підпункті 2.10 пункту 2 слово та цифру «пунктом 3» замінити словами «частиною третьою»;

3.9. абзац перший підпункту 2.11 пункту 2 після слів «з кожної з таких вимог» доповнити знаками, словами та цифрою «(абзац другий частини третьої статті 6 Закону)»;

3.10. підпункт 2.15 пункту 2 викласти в такій редакції:

«2.15. Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина»;

3.11. перше речення підпункту 2.16 пункту 2 викласти в такій редакції:

«Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону визначено розмір ставки судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду, а саме один розмір мінімальної заробітної плати»;

3.12. абзац четвертий підпункту 2.17 пункту 2 після слів «місцевим господарським судом» доповнити словами, знаками та цифрою: «(на підставі статті 8 Закону)»;

3.13. у підпункті 2.191 пункту 2:

— слова та цифри «підпунктах 1 — 5 пункту 4» замінити словами та цифрами «підпунктах 1 — 6 пункту 4»;

— абзац перший доповнити після слів «яка її подала» словами «за її клопотанням»;

3.14. абзац третій підпункту 2.23 пункту 2 викласти в такій редакції:

«у разі неподання доказів оплати стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої — четвертої статті 49 ГПК»;

3.15. з пункту 3.3 виключити слова, знаки та цифри «або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК»;

3.16. підпункт 3.7 пункту 3 викласти у такій редакції:

«У зв’язку з тим, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким статтю 5 Закону України «Про судовий збір» («Пільги щодо сплати судового збору») викладено у новій редакції, набув чинності з 1.09.2015, судам слід врахувати таке.

Згаданим Законом позбавлено пільг щодо сплати судового збору, зокрема, державні органи та органи місцевого самоврядування, відтак у випадку подання ними позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами 1.09.2015 та в подальшому, такі органи зобов’язані сплачувати відповідний судовий збір.

У випадку подання позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами з 1.09.2015 розмір судового збору визначається відповідно до Закону у редакції Закону України від 22.05.2015 №484-VIII. Відповідне положення застосовується також до скарг і заяв, що подаються у справах, рішення суду першої інстанції у яких прийнято до 1.09.2015.

Розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 1.09.2015, розраховується, виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом. При цьому якщо платник судового збору був звільнений від обов’язку сплачувати судовий збір (до 1.09.2015), то у випадку подання зазначених скарг та заяв після зазначеної дати розмір судового збору визначається залежно від ставки судового збору, яку мав би сплатити платник до 1.09.2015 за відсутності у нього пільги щодо сплати такого збору»;

3.17. виключити підпункт 3.10 пункту 3;

3.18. виключити підпункт 4.6 пункту 4;

3.19. підпункт 5.1 пункту 5 викласти в такій редакції:

«5.1. Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі зазначено закриття (припинення) провадження (стаття 80 ГПК), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Враховуючи спосіб формулювання даного положення, поняття закриття та припинення слід уважати тотожними.

При цьому слід враховувати, що у разі припинення провадження у справі у апеляційній або касаційній інстанції з підстав, передбачених пунктами 1 та 11 статті 80 ГПК, повертається сума судового збору, сплачена в усіх інстанціях.

У разі припинення провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову, коли таку відмову прийнято господарським судом (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК), сплачені суми судового збору не повертаються»;

3.20. у підпункті 5.2 пункту 5:

абзац перший викласти в такій редакції:

«Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається»;

абзац третій викласти в такій редакції:

«- в ухвалі про припинення провадження у справі з підстав, наведених у статті 80 ГПК (крім випадків, якщо провадження у справі припинене у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), або»;

3.21. підпункт 5.3 пункту 5 викласти в такій редакції:

«У разі наявності підстав для повернення судового збору, відмінних від тих, які передбачені статтею 7 Закону, це питання вирішується у позасудовому порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» від 3.09.2013 №787».

Суди першої та апеляційної інстанцій можуть надавати відповідні довідки органам Державної судової адміністрації України про те, що документ, за який сплачено судовий збір, до суду не надходив.

Вищий господарський суд України як орган, який контролює надходження до бюджету судового збору за подання документів, які за законом можуть бути предметом його розгляду, може надавати відповідні подання платникам судового збору для звернення до органів Державної казначейської служби України про повернення судового збору за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів»;

3.22. підпункт 6.5 пункту 6 доповнити останнім абзацом такого змісту:

«Зважаючи на те, що ГПК не передбачено застосування господарським судом закону за аналогією (у здійсненні господарського судочинства), при визначенні згаданих сум не підлягають застосуванню за аналогією приписи Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

4. У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18:

4.1. абзац третій підпункту 3.4 пункту 3 після слів «ціна позову визначається в» доповнити словами: «іноземній або»;

4.2. абзац четвертий підпункту 3.4 пункту 3 після слів «що сплачується з позовної заяви» доповнити словами: «:для нерезидентів — в іноземній валюті (за їх бажанням), для інших платників — у гривнях», а після слів «абзац другий» знаком та словом: «— третій»;

4.3. підпункт 4.12 пункту 4 викласти в такій редакції:

«У вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» залишення позову без розгляду тягне за собою повернення сплачених сум судового збору за клопотанням особи, яка їх сплатила (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв’язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), якщо такі дії перешкоджали вирішенню спору)».

5. У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв» від 17.10.2012 №11 виключити пункт 17.

6. У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17.10.2012 №12 виключити пункт 492.

7. У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 №10 абзац перший підпункту 20.7 пункту 20 доповнити новим реченням другим такого змісту:

«Також за правилами статті 16 ГПК визначається підсудність справ у спорах про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, шляхом визнання права власності на це майно».

8. У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» від 24.11.2014 №1 доповнити підпункт 1.2 пункту 1 після абзацу першого абзацом другим такого змісту:

«У вирішенні ж питання щодо підсудності справ у спорах про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, шляхом визнання права власності на це майно, господарським судам слід враховувати викладене у абзаці першому підпункту 20.7 пункту 20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

9. У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 №7 друге речення абзацу другого пункту 7 викласти у такій редакції та доповнити абзац другий новим третім реченням:

«У разі неподання доказів надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні (сторонам) скарга залишається без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд стягує недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження».

zib.com.ua

Юрисконсульт

Юридические консультации о том, как вести бизнес законно

Про внесення змін до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 10

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пленум Вищого господарського суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

У зв’язку зі змінами, які сталися у Господарському процесуальному кодексі України, та питаннями, які виникли у судовій практиці щодо застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, внести зміни до таких постанов пленуму Вищого господарського суду України.

1. Пункт 13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 11.10.2010 № 2 «Про деякі питання практики застосування розділу XII2 Господарського процесуального кодексу України» доповнити абзацом такого змісту:

«Якщо ж зазначене у частині четвертій статті 11121 ГПК недотримання норм процесуального права буде встановлено міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, у прийнятті судового рішення Верховного Суду України, то Вищий господарський суд України не вчиняє процесуальних дій, про які йдеться в абзацах другому — п’ятому цього пункту, а вирішує питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України в загальному порядку, передбаченому статтями 11120, 11121 ГПК».

2. Абзац третій підпункту 2.8 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» виключити.

У зв’язку з цим абзаци четвертий — шостий вважати відповідно абзацами третім — п’ятим.

3.1. Пункт 51 доповнити абзацом такого змісту:

«Ухвали про повернення апеляційних і касаційних скарг у наведених випадках можуть виноситися судом апеляційної інстанції й за відсутності у ньому матеріалів справи, — на підставі даних діловодства суду та Єдиного державного реєстру судових рішень»;

3.2. Два перших речення пункту 10 замінити одним реченням такого змісту: «Наслідки подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, які не піддягають оскарженню окремо від рішення суду, визначено частиною другою статті 106 ГПК».

4. У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам«:

4.1. У підпункті 3.2 пункту 3:

4.1.1. Абзац дев’ятий доповнити реченням такого змісту: «При цьому в останньому випадку набувач майна, реалізованого на торгах (аукціоні), незалежно від наявності у нього статусу підприємства чи організації в розумінні частини першої статті 1 ГПК (тобто підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набув статусу суб’єкта такої діяльності), залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і, отже, відповідна справа за будь-яких обставин підлягає розгляду господарським судом»;

4.1.2. Доповнити підпункт абзацом такого змісту:

«- застосуванням адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;

4.2.1. В абзаці першому підпункту 20.6 пункту 20 слово «четверта» замінити словом «п’ята»;

4.2.2. В останньому абзаці підпункту 20.8 слово «четвертій» замінити словом «п’ятій».

5. Пункт 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 «Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України» доповнити абзацами такого змісту:

«Згідно з частиною п’ятою статті 85 ГПК оскаржене в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (частина третя статті 105 названого Кодексу). Отже, з метою належного забезпечення виконання судових рішень, які набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з такого.

Господарський суд апеляційної інстанції, прийнявши постанову за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, повинен повернути матеріали відповідної справи до місцевого господарського суду. Якщо зазначену постанову оскаржено в касаційному порядку, матеріали справи у разі необхідності видачі судом першої інстанції наказу на виконання судового рішення і в цьому випадку мають бути невідкладно повернуті до місцевого господарського суду, який після видачі стягувачеві зазначеного наказу так само невідкладно надсилає їх до суду касаційної інстанції. При цьому видача місцевим господарським судом наказу до моменту повернення матеріалів справи з суду вищої інстанції не допускається, в тому числі й за наявності завіреної судом такої інстанції копії відповідного судового рішення».

6. В абзаці другому пункту 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» слово «стосується» замінити словом «стосуються».

7. У пункті 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами«:

7.1. Абзац перший підпункту 8.5 замінити вісьмома абзацами такого змісту:

«Подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами:

— особою, яка не має на це права, або

— судового рішення, яке не набрало законної сили, або

— судового рішення, яке в апеляційному чи в касаційному порядку скасоване повністю чи частково або змінене (якщо порушується питання про його перегляд за нововиявленими обставинами саме у зміненій чи скасованій частині), або

— повторно після повернення первісно поданої заяви на підставі пункту 4 частини шостої статті 113 ГПК, або

— повторно після повернення первісно поданої заяви на підставі пункту 1 частини шостої статті 113 ГПК у зв’язку з відхиленням клопотання про відновлення строку її подання,

— а так само подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду, яку не може бути оскаржено,

— виключають перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Тому в зазначених випадках господарський суд повинен відмовити у прийнятті заяви і винести з цього приводу ухвалу».

У зв’язку з цим абзаци другий і третій вважати відповідно абзацами дев’ятим і десятим;

7.2. Підпункт 8.8 доповнити абзацом такого змісту:

«Так само суд припиняє провадження з розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо у такому розгляді буде з’ясовано, що після прийняття судового рішення, яке переглядається, припинено діяльність суб’єкта господарювання чи настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою, які були однією з сторін у справі, і спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 6 частини першої статті 80 ГПК)».

8.1. Перше речення підпункту 1.8 пункту 1 доповнити знаком і словами «, або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної допомоги»;

8.2. Підпункт 3.12 пункту 3 доповнити після абзацу першого новим абзацом другим такого змісту:

«Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи)».

У зв’язку з цим абзаци другий — восьмий вважати відповідно абзацами третім — дев’ятим;

8.3. Підпункт 3.21 пункту 3 викласти в такій редакції:

«3.21. Розгляд господарським судом заяв (клопотань), інших звернень у справах, матеріали яких знищено у зв’язку із закінченням встановлених строків зберігання, та вчинення у зв’язку з цим певних процесуальних дій є можливим за наявності у суді належним чином завірених копій процесуальних документів (рішень, ухвал, виданих судом наказів і т.ін.) або за наявності таких документів у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У разі відсутності відповідних документів заявник повідомляється про це листом суду, підписаним відповідальним працівником останнього (але не суддею). Зазначені документи можуть бути надані й заявником; за їх недостатності для вирішення відповідного процесуального питання господарський суд своєю ухвалою повертає подану заяву з посиланням на пункт 3 частини першої статті 63 ГПК, що не перешкоджає повторному зверненню з такою ж заявою із доданням необхідних для її розгляду документів»;

8.4.1. Абзац другий підпункту 4.2 після слова і цифри «пункт 1» доповнити словами «частини першої»;

8.4.2. В останньому абзаці підпункту 4.6 слова «судові витрати» замінити словами «судовий збір», а слово «покладається» — словами «може бути покладений».

9. Підпункт 9.2 пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» викласти у такій редакції:

«9.2. у рішеннях щодо кількох відповідачів — як вирішено спір щодо кожного з них (з урахуванням вимог частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»),».

10.1. Перше речення пункту 2 викласти в такій редакції: «Статтею 13 Закону України «Про прокуратуру» передбачена можливість створення спеціалізованих прокуратур на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур»;

10.2. Останнє речення пункту 5 викласти в такій редакції: «Винятком з цих правил є відмова громадянина від позову, який було подано у його інтересах прокурором; у такому разі позов залишається без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 81 ГПК».

www.zhdymora.com

Судова практика

12. Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.03.2008 р. № 2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.viaduk.net/clients/vs.nsf/0/EC7A776906EDFD5DC225742F003D4548.

13. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України : Роз’яснення Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/365 (Роз’яснення втратило чинність на підставі Постанови Вищого господарського суду від 17.10.2012 р. № 9). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v_365600-02.

14. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України : Постанова Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009600-12.

15. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України : Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (Роз’яснення втратило чинність на підставі Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 18). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v_289800-97.

16. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції : Постанова Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0018600-11.

17. Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України : Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/333 (Роз’яснення втратило чинність на підставі Постанови Вищого господарського суду від 17.10.2012 № 9). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v_333800-96.

18. Про окремі питання застосування статті 370 ЦПК: Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 р.№ 10-76/0/4-13. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/2013_rik.html.

19. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження : Постанова Пленуму Верховного Суду України вiд 26.12.2003 р. № 14 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0014700-03.

20. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі: Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 р.№ 24-152/0/4-13. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/2013_rik.html.

21. Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності : Постанова Пленуму Верховного Суду України вiд 22.12.1995 р. № 20 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0020700-95.

22. Про судову практику у справах про злочини проти власності : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09.

23. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) від 10.06.2003 р. № 11-рп/2003. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v011p710-03.

24. Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України: Узагальнення судової практики Верховного Суду України від 01.02.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0003700-13.

25. Про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби: Довідка Вищого адміністративного суду України від 05.04.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0001760-12.

26. Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби: Постанова Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 р. № 3. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0003760-10.

27. Щодо справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби: Лист, Питання-відповідь Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009 р. № 1276/10/13-09. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v1276760-09.

Дата добавления: 2015-10-18 ; просмотров: 163 . Нарушение авторских прав

studopedia.info