Головна сторінка
- таблиця із всіма творами, винесеними на ЗНО, їх авторами та жанром
- місця розгортання подій деяких творів
- . Читати далі »
Ми надаємо вам коротку інформацію про екзамени 2010-2011 навчальних років. На нашому сайті подані лише вирізки, що стосуються лише деяких філологічних предметів, тому скачати повний текст офіційного листа ви можете скачати ТУТ.
Збірники для ДПА у 2010-2011 нр
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Окремо по розділах
1. Мовознавство
Основні одиниці мовознавства
Мова
Мови світу
Генеалогія української мови
Деякі особливості української мови
Історія української мови
Літературна мова
Культура мовлення
Правильне мовлення
Норми української мови
Мовна майстерність
2. Фонетика
Звук
Як виникають звуки
Активні і пасивні мовні органи
Голосні звуки
Голосні переднього і заднього ряду
Голосні низького, середнього і високого підняття
Огублені і неогублені голосні
Наголошені і ненаголошені голосні
Приголосні звуки
Сонорні приголосні
Шумні приголосні
Дзвінкі і глухі приголосні
Акустичні пари
Губні, язикові та глоткові приголосні
Тверді і м’які приголосні
Свистячі, шиплячі та носові приголосні
Звук [ґ]
Орфоепія
Основні правила орфоепії
Вимова голосних звуків
Вимова приголосних звуків
Склад
Наголос
Графіка
Алфавіт
Інші графічні знаки
Фонетична транскрипція
Співвідношення звуків і букв
Звуко-буквенний розбір слова
3. Лексика
Слово
Лексичне значення слова
Граматичне значення слова
Слова з конкретними та абстрактними значеннями
Однозначні і багатозначні слова
Пряме і переносне значення слова
Омоніми
Синоніми
Антоніми
Пароніми
Загальновживані і незагальновживані слова
Діалектизми
Професійні слова
Успадковані слова
Власне українські слова
Іншомовні слова
Архаїзми
Неологізми
Фразеологія
Фразелогізми
Прислів’я і приказки
Крилаті вислови
Джерела фразеології
Лексико — фразеологічний розбір слова
4. Словотворення
Будова слова
Корінь
Префікс
Суфікс
Закінчення
Постфікс
Основа слова
Способи творення нових слів
Морфологічні способи словотворення
Суфіксальний спосіб
Префіксальний спосіб
Префіксально-суфіксальний спосіб
Безафіксний спосіб
Основоскладання
Складання скорочених слів
Неморфологічні способи словотворення
Творення частин мови
Самостійні частини мови
Творення іменників
Творення прикметників
Творення числівників
Творення займенників
Творення дієслів
Творення прислівників
Службові частини мови
Творення прийменників
Творення сполучників
5. Морфологія
Частини мови
Ознаки частин мови
Лексичне значення частин мови
Синтаксична роль частин мови
Розряди частин мови за значенням
Морфологічні ознаки частин мови
Самостійні слова
Іменник
Синтаксична роль іменника
Розряди іменника за значенням
Назви загальні і власні
Назви істот і назви неістот
Конкретні і абстрактні іменники
Збірні іменники
Речовинні іменники
Морфологічні ознаки іменника
Рід іменників
Число іменників
Відмінки іменників
Перша відміна
Друга відміна
Третя відміна
Четверта відміна
Незмінювані іменники
Морфологічний розбір іменників
Прикметник
Синтаксичні ознаки прикметника
Розряди прикметника за значенням
Якісні, відносні і присвійні прикметники
Якісні прикметники
Відносні прикметники
Присвійні прикметники
Присвійно-відносні прикметники
Відносно-якісні прикметники
Повні та короткі прикметники
Тверді та м’які прикметники
Морфологічні ознаки прикметника
Рід та число прикметника
Відмінювання прикметників
Морфологічний розбір прикметників
Числівник
Синтаксичні ознаки числівників
Розряди числівників за значенням
Кількісні та порядкові числівники
Кількісні числівники
Порядкові числівники
Прості, складні і складені числівники
Морфологічні ознаки числівників
Відмінювання числівників
Морфологічний розбір числівників
Займенник
Синтаксичні ознаки займенників
Розряди займенників за значенням
Морфологічні ознаки займенника
Особові займенники
Відмінювання особових займенників
Зворотний займенник
Питальні займенники
Відносні займенники
Присвійні займенники
Вказівні займенники
Означальні займенники
Неозначені займенники
Заперечні займенники
Морфологічний розбір займенників
Дієслово
Синтаксичні ознаки дієслова
Розряди дієслів за значенням
Перехідні і неперехідні дієслова
Зворотні дієслова
Морфологічні ознаки дієслова
Види дієслів
Способи дієслів
Часи дієслів
Дієвідміни дієслів
Інфінітив
Дві основи дієслова
Безособові дієслова
Морфологічний розбір дієслів
Дієприкметник
Синтаксичні ознаки дієприкметника
Розряди дієприкметника за значенням
Активні і пасивні дієприкметники
Безособові форми на -но, -то
Морфологічні ознаки дієприкметника
Перехід дієприкметників у прикметники і іменники
Відмінювання дієприкметників
Морфологічний розбір дієприкметників
Дієприслівник
Синтаксичні ознаки дієприслівника
Інші ознаки дієприслівника
Морфологічний розбір дієприслівників
Прислівник
Синтаксичні ознаки прислівника
Розряди прислівників за значенням
Означальні і обставинні прислівники
Означальні прислівники
Якісно-означальні прислівники
Інші означальні прислівники
Обставинні прислівники
Первинні і вторинні прислівники
Морфологічний розбір прислівників
Службові слова
Прийменник
Синтаксична роль прийменника
Розряди прийменників за значенням
Первинні і вторинні прийменники
Прості, складні і складені прийменники
Морфологічні ознаки прийменника
Вживання прийменників з відмінковими формами інших слів
Морфологічний розбір прийменників
Сполучник
Синтаксична роль сполучника
Розряди сполучника за значенням
Прості, складні і складені сполучники
Непохідні і похідні сполучники
Поділ сполучників за вживанням
Сурядні і підрядні сполучники
Сурядні сполучники
Підрядні сполучники
Морфологічні ознаки сполучника
Морфологічний розбір сполучників
Частка
Синтаксична роль частки
Розряди часток за значенням
Фразові, словотворчі і формотворчі частки
Фразові частки
Словотворчі частки
Формотворчі частки
Морфологічні ознаки частки
Морфологічний розбір часток
Вигук
Синтаксична роль вигука
Розряди вигуків за значенням
Емоційні, спонукальні, етикету і звуконаслідувальні вигуки
Первинні і похідні вигуки
Морфологічні ознаки вигуків
Морфологічний розбір вигуків
6. Синтаксис
Словосполучення
Лексичні і синтаксичні словосполучення
Іменні, дієслівні і прислівникові словосполучення
Сурядні і підрядні словосполучення
Види сурядних словосполучень
Види підрядних словосполучень
Прості і складні словосполучення
Синтаксичний розбір словосполучення
Речення
Предикативність та інтонація завершеності
Кваліфікація речень
Розповідні, спонукальні і питальні речення
Емоційно-нейтральні та емоційно забарвлені речення
Прості і складні речення
Просте речення
Непоширені і поширені речення
Типи синтаксичного зв’язку
Порядок слів у реченні
Логічний наголос
Головні члени речення
Підмет
Присудок
Другорядні члени речення
Означення
Додаток
Обставина
Односкладне речення
Неповне речення
Ускладнені речення
Речення з однорідними членами
Речення з відокремленими членами
Речення із звертанням
Речення зі вставними і вставленими компонентами
Синтаксичний розбір простого речення
Складне речення
Сполучникове, безсполучникове і складне речення з різними видами зв’язку
Складносурядні і складнопідрядні речення
Складносурядне речення
Складносурядне речення з єднальними сполучниками
Складносурядне речення з протиставними сполучниками
Складносурядне речення з розділовими сполучниками
Складнопідрядне речення
Складнопідрядні речення з підрядними означальними
Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними
Складнопідрядні речення з підрядними обставинними
Підрядні речення місця
Підрядні речення часу
Підрядні речення способу дії і ступеня
Підрядні порівняльні речення
Підрядні речення причини
Підрядні речення мети
Підрядні умовні речення
Підрядні допустові речення
Підрядні наслідкові речення
Складнопідрядне речення з кількома підрядними
Послідовна підрядність
Паралельна підрядність
Однорідна підрядність
Комбінована підрядність
Безсполучникове складне речення
Безсполучникові складні речення з однорідними і неоднорідними частинами
Безсполучникові складне речення з однорідними частинаvb
Безсполучникові складне речення з неоднорідними частинами
Складна синтаксична конструкція
Типи складних синтаксичних конструкцій
Синтаксичний розбір простого речення
Пряма мова
Діалог
Непряма мова
Цитата
Синтаксичний розбір речення з прямою мовою
7. Орфографія
Основні принципи української орфографії
Орфограма
Передача на письмі звукового складу слів
Правопис деяких звуків
Голосні звуки
Чергування е з и
Ненаголошені е та и в префіксах
Ненаголошені е та и в суфіксах
Чергування і з іншими голосними
Правопис і та и в основах українських слів
Правопис і та и у префіксах українських слів
Правопис і та и в суфіксах українських слів
Правопис і та и в основах іншомовних слів
Написання о та а
Написання о та у
Чергування е з о після шиплячих та й
Приголосні звуки
Дзвінкі приголосні
Глухі приголосні
Приголосні у кінці префіксів
Чергування приголосних
Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ск(ий), -ств(о)
Уподібнення приголосних за місцем творення
Спрощення в групах приголосних
Тверді і м’які приголосні
Подовжені приголосні і позначення їх
Подовжені м’які приголосні
Подвоєння букв внаслідок збігу
Подвоєння букв в іншомовних словах
М’який знак і апостроф
Вживання м’якого знака
Вживання апострофа
М’який знак і апостроф в іншомовних словах
Правопис окремих слів
Принципи правопису значущих частин слова
Правопис складних слів
Слова із частинами напів- і пів-
Складноскорочені слова і графічні скорочення
Велика літера у власних назвах
Правила переносу слів
Частини мови
Cамостійні частини мови
Іменник
Відмінкові закінчення іменників
Правопис і та и в закінченнях іменників
Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
Закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
Закінчення іменників іі відміни в родовому відмінку множини
Особливості правопису закінчень іменників ІІ відміни в інших відмінках
Іменники ІІІ відміни в орудному відмінку однини
Творення і правопис імен по батькові
Прикметник
Правопис и та і в закінченнях прикметників
Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
Правопис вищого ступеня порівняння прикметників
Присвійні прикметники
Числівник
Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
Зв’язок числівника з іменником
Займенник
Дієслово
Суфікс -ти неозначеної форми дієслова
Чергування приголосних у дієсловах
Дієприкметники і дієслівники
Пасивні дієприкметники
Вживання и та і на кінці дієприкметника та дієприслівника
Прислівники
Прислівники, утворені від прикметників
Прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником
Прислівники, утворені від числівників та прислівників
Складні та складені прислівники
Правопис і та и в кінці прислівників
Службові частини та вигук
Прийменники
Написання складних прийменників
Розрізнення прийменників і префіксів
Сполучники
Розрізнення сполучників та інших частин мови
Частки
Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
Правопис не з дієсловом
Вигуки
8. Пунктуація
Розділові знаки
Система розділових знаків
Принципи української пунктуації
Загальні пунктуаційні правила
Виділення речення на письмі
Крапка
Кома
Крапка з комою
Двокрапка
Три крапки
Тире
Дужки
Лапки
Знак оклику
Знак питання
Знак виноски
Розділові знаки при прямій мови
Розділові знаки при непрямій мови
Розділові знаки у цитатах
Пунктуаційний розбір текста
9. Стилістика
Мовні стилі
Розмовно-побутовий стиль
Зразок розмовно- побутового стилю
Художній стиль
Зразок художнього стилю
Офіційно — діловий стиль
Зразок офіційно- ділового стилю
Науковий стиль
Зразок наукового стилю
Публіцистичний стиль
Зразок публіцистичного стилю
Текст
Склад тексту
Абзац
Основні частини тексту
Види текстів
Поділ текстів за стилістичнимим ознаками
Поділ текстів за мовленням
Текст- розповідь
Текст-опис
Текст- роздум
Поділ текстів за зв’язком
Текст з ланцюговим зв’язком
Текст з паралельним зв’язком
Стилістичний аналіз тексту
pravila-uk-mova.com.ua
Про коледж
Абітурієнту
Наша діяльність
Бібліотека сайту
Опитування
Пошук по сайту
Зараз на сайті
Статистика
Програма
вступних випробувань з української мови (диктант)
на основі базової загальної середньої освіти
зі спеціальності: 211 «Ветеринарна медицина»
ПРОГРАМА
підготовки до вступного екзамену з української мови
Пояснювальна записка
Програма підготовки абітурієнтів до письмового екзамену охоплює теоретичний матеріал, пов’язаний з правописом .
Насамперед передбачено повторення всіх тем розділу “Орфографія”, більшість тем розділу “Фонетика”, відмінювання і правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників, числівників, правопис прислівників та службових частин мови, а також повторення вживання розділових знаків у простому, складносурядному, складнопідрядному, безсполучниковому реченнях та при прямій мові.
Крім цього, абітурієнти повинні виконати достатню кількість вправ, потренуватись у написанні диктантів.
Фонетика. Орфографія
Орфографічні норми. Орфограма. Орфографічне правило. Принципи української орфографії.
М’які приголосні звуки, позначення м’якості на письмі.
Буквосполучення йо, ьо.
Вимова і позначення на письмі ненаголошених [е], [и], [о].
Букви и, і після ж, ч, ш, щ, та г, к, х, у коренях українських слів.
Подвоєння букв на позначення подовження приголосних і збігу приголосних звуків.
Спрощення у групах приголосних звуків.
Вимова і правопис префіксів. Префікси пре-, при-, прі-, пере-, пред-, перед-
Вимова і правопис префіксів, що закінчуються на приголосний.
Поняття про милозвучність мовлення. Засоби милозвучності українського мовлення. Чергування [у]- [в], [і]- [й].
Зміни приголосних звуків при словотворенні, позначення їх на письмі.
Написання слів разом, окремо і через дефіс.
Вимова і правопис слів іншомовного походження.
Будова слова
Найпоширеніші випадки чергування голосних звуків у коренях слів: чергування о-а, чергування о, е , з і. Чергування е-о після ж, ч, ш.
Найголовніші випадки чергування приголосних у коренях слів.
Вимова і правопис префіксів з-(зі-, с-), роз-, без-, пре-, при-, прі-.
Подвоєння букв для позначення на письмі збігу однакових приголосних звуків.
Вимова і написання слів з довгими м’якими приголосними в іменниках середнього та жіночого роду.
Спрощення в групах приголосних –стн-, -здн-, -ждн-.
Написання и, і в словах іншомовного походження.
Вимова і правопис слів іншомовного походження з подвоєними приголосними.
Словотвір
Зміна приголосних при творенні слів: іменників з суфіксом -ин(а) від прикметників на –ський, -цький, прикметників на –ський, –зький, іменників на –зтво, -цтво, -ство.
Написання складних слів.
Морфологія
Іменник
Іменники, що означають загальні і власні назви.
Велика буква у власних назвах. Власні назви, що беруться в лапки.
Іменники І відміни, їх відмінювання. Написання відмінкових закінчень.
Іменники ІІ відміни, поділ їх на групи. Відмінювання іменників ІІ відміни.
Написання відмінкових закінчень у родовому і давальному відмінках однини.
Написання закінчень в орудному, місцевому відмінках однини та в називному і родовому множини.
Іменники ІІІ відміни, їх відмінювання. Написання відмінкових закінчень.
Іменники IV відміни, їх відмінювання. Написання відмінкових закінчень.
Написання суфіксів іменників.
Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен та по батькові. Написання не з іменниками.
Прикметник
Прикметники твердої і м’якої груп. Їх відмінювання.
Основні способи творення прикметників.
Написання найголовніших суфіксів прикметників: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-,
-юсіньк-, -ев- (-єв), -ов(-йов, -ьов), -ин-, -ічн-.
Написання н і нн у прикметниках.
Написання складних прикметників. Перехід прикметників в іменники.
Написання українських прізвищ.
Числівник
Відмінювання кількісних числівників, їх вимова і написання. Правильне вживання в мовленні непрямих відмінків кількісних числівників, а також відмінювання форм іменників при числівниках.
Відмінювання і написання порядкових числівників.
Займенник
Особові займенники, їх відмінювання та написання.
Дієслово
Не з дієсловами.
Дієслова І і ІІ дієвідмін.
Написання ненаголошених особових закінчень дієслів І і ІІ дієвідмін.
Чергування звуків у дієсловах.
Дієприкметник
Дієприкметниковий зворот, правильне вживання дієприкметникового звороту в реченні.
Відмінювання дієприкметників і написання їх відмінкових закінчень.
Не з дієприкметниками.
-Н- у дієприкметниках та –нн- у прикметниках дієприкметникового походження.
Дієприслівник
Дієприслівники недоконаного виду і доконаного виду та їх утворення.
Прислівник
Службові частини мови
Синтаксис. Пунктуація
Тире між підметом і присудком.
Прикладка як різновид означення. Написання прикладок через дефіс.
Прикладки, що беруться в лапки.
Розділові знаки при поширеній обставині, вираженій дієприслівниковим зворотом.
Порівняльний зворот, розділові знаки при ньому.
Кома між однорідними членами речення.
Однорідні і неоднорідні означення. Узагальнюючі слова в реченнях і однорідними членами речення.
Двокрапка і тире при узагальнюючих словах.
Розділові знаки при вставних словах і реченнях. Відокремлені члени речення, розділові знаки при них.
Складносурядні речення з єднальними, протиставними і розділовими сполучниками. Розділові знаки в складносурядних реченнях.
Кома між частинами складнопідрядного речення.
Розділові знаки в безсполучникових реченнях.
Рекомендована література
- Дуда О.О., Шевеляєва Л.А. Українська мова: Комплексний довідник. 5-9 класи / За ред. А.О. Свашенко. – 3-тє вид., доп. – Х. : Веста: Видавництво «Ранок», 2008. – 416 с.
- Корицька Г.Р. Збірник диктантів з української мови: Комплексний довідник. 5-11 класи. – Мандрівець, 2011.
- Куриліна О.В., Овчиннікова І.І., Земляна Г.І. Українська мова. Довідник. Завдання в тестовій формі: 5-11 класи. – Абетка. – 2011.
- Омельчук С.А. Практикум з правопису української мови: 5-11 класи. – Грамота, 2009.
- Попко О.Г. Українська мова за всією шкільною програмою: Практичний довідник. 5-11 класи. – Весна, 2008.
- Полякова Л.О. Український орфографічний словник: 5-11 класи. – Торсінг-плюс, 2008.
- Коротич К.В. Українська мова. Зошит для успішного набуття орфографічних та пунктуаційних навичок: 6 клас. – Ранок, 2011.
- Авраменко О.М. Українська мова. Збірник текстів для диктантів: 9 клас. – Грамота, 2010.
- Коротич К.В. Українська мова. Зошит для успішного набуття орфографічних та пунктуаційних навичок: 9 клас. – Ранок, 2011.
www.ktvm.com.ua
Правила української мови у диктантах
Програму з української мови розроблено на основі Закону «Про загальну середню освіту», Державного стандарту базової і повної середньої освіти та Програми для загальноосвітніх навчальних закладів «Українська мова» (Шелехова Г.Т., Тихоша В.І., Новосьолова В.І., та інші, за редакцією Скуратівського Л.В.)
В ній ураховано державний статус української мови, її суспільні функції, взято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний, розвивальний і виховний впливи на учнів, сприяти формуванню особистості, готової до активної, творчої діяльності у всіх сферах життя демократичного суспільства, сучасні організаційні форми, методи і технології навчання рідної мови .
Досконале володіння державною мовою — важлива умова формування особистості майбутнього спеціаліста, становлення його світогляду, запорука професійної кар’єри.
Іспит з української мови є обов’язковим випробуванням під час вступу до коледжу, що дає змогу виявити не тільки рівень орфографічних, граматичних чи то пунктуаційних можливостей абітурієнта, а його загальний розвито
Під час вступу до Коледжу ПВНЗ МНТУ на базі 9 класів абітурієнти складають вступний екзамен з української мови (письмово) у формі диктанту.
Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є диктант.
Перевірці підлягають уміння: правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; належним чином оформляти роботу.
2. Структура вступного випробування
Диктанти для вступних іспитів добираються відповідно до основних правил орфографії та пунктуації, з урахуванням таких вимог: відображення рівня розвитку сучасної української мови; наповненість орфограмами та пунктограмами, різноманітною лексикою і стилістичними засобами, передбаченими Програмою; відповідність нормам літературної мови; обсяг текстів: від 180 до 200 слів (на базі 9 класів). Зміст текстів зорієнтовано на тематику культурологічної змістової лінії, тобто представляють українську літературу, історію, звичаї і традиції, мистецькі скарби, матеріальну і духовну культуру українського народу, загальнолюдські цінності.
Тексти диктантів відповідають вимогам структурної цілісності та логічної завершеності, зрозумілі за змістом для вступників відповідної вікової категорії.
3. Основні вимоги до знань і умінь вступників
Вступники повинні знати:
- особливості сучасної літературної української мови як форми загальнонаціональної мови;
- основні мовні норми;
- особливості та принципи українського правопису;
- найважливіші фонетичні, орфографічні, пунктуаційні правила;
- морфологічні ознаки та особливості частин мови.
- знаходити вивчені орфограми та пунктограми, пояснювати їх, правильно писати слова з вивченими орфограмами, виправляти орфографічні та пунктуаційні помилки;
- користуватись словниками різних типів; самостійно здобувати знання, працювати з навчальною літературою;
- правильно вживати в мовленні різні за будовою та метою висловлювання речення;
- дотримуватись норм українського мовленнєвого етикету.
- Пряме та переносне значення слова.
- Правила переносу частин слова.
- Правопис ненаголошених голосних у коренях слів.
- Чергування приголосних при словозміні та словотворенні:
- Написання найуживаніших префіксів.
- Вживання м’якого знака і апострофа.
- Подвоєння, подовження приголосних; спрощення в групах приголосних.
- Подовження та подвоєння приголосних у словах іншомовного походження.
- Особливості вживання м’якого знака та апострофа в іншомовних словах.
- Правопис е, є, и, і, ї у російських та інших слов’янських прізвищах і географічних назвах.
- Написання з великої літери присвійних прикметників на —ів (-ов, —ев), з малої — відносних прикметників на —ськ(ий).
- Вживання великої літери у словосполученнях для називання та означення вітчизняних, міжнародних, іноземних установ і організацій, об’єднань, спілок, установ, закладів; посад, наукових і почесних звань.
- Фонетичні засоби милозвучності мови.
- Художні засоби милозвучності мови.
- Правопис складних слів.
- Написання складноскорочених слів і графічних скорочень.
- Невідмінювані іменники.
- Особливості кличного відмінка іменників.
- Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини та множини.
- Відмінювання множинних іменників.
- Творення і правопис присвійних прикметників.
- Правопис и та і в закінченнях прикметників.
- Займенник як частина мови. Відмінювання і правопис займенників.
- Особливості відмінювання кількісних і порядкових числівників.
- Узгодження числівників з іменниками.
- Особливості дієвідмінювання.
- Правопис складних і складених прислівників.
- Правопис службових частин мови.
- Написання частки не з різними частинами мови.
- Класифікаційні ознаки простих та складних речень.
- Розділові знаки між однорідними членами речення.
- Тире в простому неускладненому реченні.
- Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях.
- Пряма мова і розділові знаки при ній.
- Синтаксичний розбір речення.
- Глазова О.П. Українська орфографія: Навч. посібник. -Харків: Веста: Вид-во «Ранок», 2005 — 384 с
- Гуйванюк Н.В. та інші. Українська мова. Схеми, таблиці, тести: Навчальний посібник. — Львів: Світ, 2012.
- Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів: Навч. посібник — 7-ме видання., стереотип. — К.: Вища школа, 2006 — 287 с.
- Ладоня І.О. Українська мова: Посібник для підготовки молодших спеціалістів вищих навчальних закладів: — К.: Вища школа: 2004.
- Ужченко В.Д. та інші . Сучасна українська мова: Збірник вправ і завдань: Навчальний посібник. -К.: Вища школа, 2006.
- Фурдуй М.І. Українська мова. Практикум з правопису: Навч. посібник/ За ред. В.В. Різуна. — К.: Либідь, 2002. — 272с.
- Ющук І.П. Практикум з правопису української мови, — Освіта, 2002.-254 с.
- Авраменко О.М. Блажко М.Б. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. І частина. — К.: Грамота, 2012
- Бусел В.Т. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики: Перун, 2003.
- Олійник О.Б., Рідна мова — К.:Вікторія, 2014.
Вступники повинні вміти:
4. Зміст програми
1. Лексикологія. Фразеологія.
Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Антоніми. Синоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі сполуки слів і вирази.
2. Фонетика і правопис.
Поняття літературної української мови як унормованої форми загальнонародної мови. Види мовних норм. Фонетичний, морфологічний, диференційний, традиційний принципи українського правопису. Правила переносу частин слова.
Правопис ненаголошених голосних у коренях слів. Чергування голосних: і з іншими голосними; є з о після шиплячих та й; е з и та о з а в окремих дієслівних основах.
Чергування приголосних при словозміні та словотворенні: г ,к ,х із ж, ч, ш (так зване перше перехідне пом’якшення); г,к,х із з,ц, с перед і (так зване друге перехідне пом’якшення); г, ж ,з, к, ч, ц, х, ш, с перед суфіксами — ськ(ий), -ств(о). Зміни приголосних при творенні іменників з суфіксом -ин(а.), при творенні вищого ступеня порівняння прикметників та прислівників. Давні чергування приголосних при словозміні у дієслівних формах.
Вживання м’якого знака і апострофа.
Вживання апострофа після б, п, в, м, ф, р, к; після префікса та першої частини складного слова.
Вживання м’якого знака після д, т, з, с, л, н, ц; в дієслівних закінченнях третьої особи однини та множини теперішнього часу дійсного способу і в дієсловах наказового способу; після м’якого приголосного перед о в середині складу; у буквосполученнях -льц-, -льч-, -ньц-, -ньч-, -сьц-, -сьч- тощо. М’який знак у присвійних та відносних прикметниках.
Подвоєння, подовження приголосних; спрощення в групах приголосних.
Фонетично-морфологічні умови подовження, подвоєння та спрощення приголосних. Передача на письмі подовженої вимови приголосних д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш. Подвоєння літер внаслідок збігу на межі значущих частин слова.
Написання нн у прикметниках і похідних словах.
Правопис слів іншомовного походження.
Вживання и, і, ї та е, є у загальних та власних назвах.
Подовження та подвоєння приголосних у словах іншомовного походження. Особливості вживання м’якого знака та апострофа в іншомовних словах. Правопис е, є, и, і, ї у російських та інших слов’янських прізвищах і географічних назвах.
Вживання великої літери.
Вживання великої літери у словосполученнях для називання та означення вітчизняних, міжнародних, іноземних установ і організацій, об’єднань, спілок, установ, закладів; посад, наукових і почесних звань;
державних, міжнародних та релігійних свят, знаменних дат, історичних подій; почесних відзнак, нагород; найважливіших релігійних понять.
Написання з великої літери присвійних прикметників на —ів (-ов, —ев), з малої — відносних прикметників на —ськ(ий).
Мала літера у прикметниках на —ів, —ов,- ев, що входять до складу фразеологізмів або наукових термінів.
Милозвучність мови (оглядово).
Основні закони милозвучності української мови: уникання невиправданого збігу голосних та важкого для вимови збігу приголосних. Фонетичні засоби милозвучності мови: чергування у — в та і — й; додавання або відкидання голосних звуків на межі значущих частин слова, до (від) часток, прийменників тощо. Деякі художні засоби милозвучності мови: уникання тавтології однакових чи близьких за вимовою звуків, римування слів у прозі, немилозвучних збігів звуків на межі слів тощо.
3. Морфологія і правопис
Будова слова і правопис.
Прості, складні і складені слова. Творення (оглядово) і правопис складних слів: складні іменники, складні прикметники, складні та складені числівники, відчислівникові складні слова. Написання складноскорочених слів і графічних скорочень.
Іменник як частина мови. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини та множини. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини. Відмінювання множинних іменників. Невідмінювані іменники. Особливості кличного відмінка іменників.
Прикметник як частина мови. Відмінкові закінчення прикметників. Правопис и та і в закінченнях прикметників. Творення і правопис присвійних прикметників.
Займенник як частина мови. Відмінювання і правопис займенників.
Числівник як частина мови. Особливості відмінювання кількісних і порядкових числівників. Узгодження числівників з іменниками.
Дієслово як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль; форми дієслова (неозначена форма, дієслівні форми на — но, -то, дієприкметник, дієприслівник) та їх морфологічні особливості; особливості дієвідмінювання.
Прислівник як частина мови. Правопис складних і складених прислівників.
Службові частини мови та вигук.
Прийменник, сполучник, частка як частини мови. Правопис найуживаніших прийменників, сполучників, часток (найскладніші випадки). Написання частки не з різними частинами мови. Найскладніші випадки правопису вигуків.
4. Синтаксис і пунктуація
Загальні відомості про речення.
Речення як структурна синтаксична одиниця. Класифікаційні ознаки простих та складних речень (огляд-повторення).
Пунктуація простого речення.
Тире в простому неускладненому реченні. Розділові знаки між однорідними членами речення. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них. Відокремлення уточнюючих членів речення. Відокремлення додатків, обставин, означень, прикладок. Відокремлення слів, синтаксично не пов’язаних з членами речення (звертання, вставні й вставлені слова, слова — речення, вигуки).
Пунктуація складного речення.
Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях. Порівняльні звороти, розділові знаки в них. Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні.
Розділові знаки в реченнях з різними видами зв’язків. Пряма мова і розділові знаки при ній.
5. Повторення вивченого та систематизація набутих знань
Знання мовних норм різних рівнів. Елементи фонетичного, словотворчого, морфологічного аналізів слова. Синтаксичний розбір речення.
Питання для самопідготовки.
6. Рекомендована література
7. Критерії оцінювання диктанту як форми вступного випробування
Перевірка диктантів здійснюється за традиційною методикою на основі таких критеріїв:
При оцінюванні диктанту виправляються, але не враховуються такі орфографічні та пунктуаційні помилки:
- на правила, що не включені до даної програми;
- у передачі так званої авторської пунктуації;
- помилки, що спотворюють звуковий склад слова.
При підрахуванні помилок дві негрубі помилки вважаються за одну грубу помилку;
три виправлення — за одну негрубу помилку,
п’ять виправлень — за одну грубу помилку;
одне виправлення не враховується при підрахуванні помилок від 9 балів;
відмінна оцінка не ставиться за наявності трьох і більше виправлень.
Нормативи оцінювання диктанту за 12-ти бальною системою
istu.edu.ua