Верховна Рада України ухвалила Закон «Про державну службу»
Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до закону, державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність з практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Законом, зокрема, встановлюється, що державний службовець – це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, їх апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Закон ухвалено з пропозиціями, оголошеними під час обговорення. Відповідний законопроект зареєстровано за № 2490 . 
rada.gov.ua
Закону про державну службу 2490
Реформа державної служби. Час “Ч”. Експерти вимагають ухвалити законопроект #2490
У квітні Верховна рада прийняла першому читанні один із найбільш важливих і революційних законопроектів минулої сесії – Закон “Про державну службу”. Документ був розроблений за участі експертів та громадських активістів, представників європейських програм технічної підтримки, які всіляко підтримували його просування протягом останнього року. Законопроект передбачає повне розмежування політичних та адміністративних посад, тотальні відкриті конкурси при призначені на державну службу та низку норм, які істотно підвищують відповідальність чиновників. Окрім того, він фактично скасовує так звані спеціальні пенсій, додаткові відпустки та надбавку за вислугу років окремим верствам бюрократичного апарату.
Необхідність невідкладного ухвалення нового Закону України “Про державну службу” є однією із найважливіших позицій Коаліційної Угоди, Програми діяльності Уряду, міжнародних зобов’язань України. Останні включають можливість отримання Україною фінансової допомоги від Європейського Союзу у розмірі понад 20 мільярдів гривень. Відповідно до Коаліційної Угоди, законопроект необхідно було прийняти ще у 4 кварталі 2014 року, а відповідно до Програми діяльності КМУ – у 1 кварталі 2015 року.
Костянтин Ващенко, Голова Національного агентства України з питань державної служби:
Ухвалення нової редакції Закону України «Про державну службу», передусім, дасть підвищення професійності та відновлення престижності державної служби. По-друге, – встановлення конкурентної оплати праці службовців у порівнянні з аналогічними категоріями працюючих громадян. По-третє, – залучення на конкурсній основі талановитих фахівців на ключові позиції у публічній адміністрації. Завдяки професійній та мотивованій роботі таких спеціалістів, забезпечуватиметься впровадження реформ та відновлення економіки України. Досягненню цієї мети будуть підпорядковані усі інституційні та процедурні зміни.
Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ неодноразово підкреслював, що проведення інституційних реформ є основним завданням політичних еліт в сучасній Україні, особливо в системі здійснення державної влади. Відмова від прийняття першочергового закону може свідчити про намір політиків згорнути демократичні реформи і стати на шлях концентрації влади за прикладом попередників.
Альона Шкрум, народний депутат України:
Реформа державної служби відбудеться і ми будемо пишатися нашими новими державними службовцями і постити з ними фотки в інстаграмі не гірші, ніж з новою міліцією, це я Вам обіцяю.
Денис Бродський, екс-голова Національного агентства з питань державної служби зазначає: «Закон про державну службу закладає засади роботи держслужби в інтересах громадян. Нам потрібні люди, які працюватимуть професійно, будуть відокремленими від політики та олігархів, і працюватимуть в інтересах громадян. Закон про держслужбу закладає основи управління людськими ресурсами на державній службі. Це база. Однак ухвалення закону про державну службу не означає, що вже завтра зміниться вся система. У нас є ще закон про центральні органи виконавчої влади, про Кабінет Міністрів України, про Регламент Кабінету Міністрів. Ці документи пояснюють, у чому полягає функція держави, як розподілені обов’язки між різними органами державної влади, хто за що відповідає, які функції вони виконують, які продукти видають, як приймаються рішення. Це треба змінювати, це треба реформувати.».
Сергій Сорока, координатор проектів громадянської платформи «Нова країна»:
Прийняття закону змінить державну службу. Вона стене професійною, політично неупередженою, ефективною та привабливою для громадян.
За додатковою інформацією звертайтесь:
Андрій Андрушків – 096 609 5976,
Микола Виговський – 063 975 73 05.
rpr.org.ua
Історія підготовки проекту Закону «Про державну службу»
Реформа державної служби опинилась в центрі інформаційної активності різних публічних осіб – політиків, експертів, громадськості та європейських партнерів України. Проте часто за гучними фразами та взаємними звинуваченнями губляться важливі факти – суть концепцій, основні події та етапи просування реформи. Ми вирішили додати конструктиву у дискусію та наводимо історичну довідку підготовки одного з ключових документів реформи – Закону «Про державну службу». Це дозволить краще зрозуміти суть процесу та причини затримки ухвалення законопроекту.
Дата
Подія
Липень – серпень 2014
Початок розробки законопроекту про державну службу у робочій групі при НАДС.
НАДС: «над законопроектом разом з Нацдержслужбою працювали вітчизняні науковці, громадські діячі таексперти із Польщі, Словенії, Німеччини, Латвії та Великої Британії. У законопроекті враховано прогресивні вітчизняні напрацювання тауспішний досвід реформ у європейських країнах, а також рекомендації та концептуальні засади професійної державної служби, визначеніекспертами програми SIGMA/ОЕСР»
Віце-прем’єр-міністр В.Б.Гройсман представив концепцію закону на VІ Щорічних Рішельєвських академічних читаннях у м. Києві
Підготовлено звіт SIGMAз позитивною оцінкою законопроекту.
Законопроект відповідає європейським принципам, та схвалено місією Програми ЄС-ОЕСР SIGMA(офіційний лист від 24 грудня 2014 року Ref. Ares (2014) 4356107)
Проект закону представлений на НРР. Заперечень не висловлено.
Пункт. 8.2. Протоколу НРР від 24.12.2014 «Підтримали: Прийняття представленого на засіданні законопроекту “Про державну службу”
НАДС подає проект закону в КМУ
КМУ подає законопроект в ВРУ (реєстраційний №2490).
Профільний комітет — комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування
Профільний комітет рекомендує ВРУ прийняти за основу 2490
У ВРУ прийнято проект Закону про державну службу (№2490) — за основу (За- 226: коаліція — 213, позафракційні – 13 голосів. Прийнято фактично з 20 спроби.)
Офіційний останній день подання правок до законопроекту. Отримано 1214 правок.
При комітеті утворена робоча група під головуванням Голови підкомітету з державної служби А.Шкрум для опрацювання отриманих правок у кількості більше 50 членів. В процесі роботи робочої групи народними депутатами та ЦОВВ подано та розглянуто додаткові правки.
Отримано звіт SIGMAз позитивною оцінкою прийнятого законопроекту
Підписано Меморандум про взаєморозуміння між Україною та ЄС щодо отримання Україною макрофінансової допомоги ЄС у сумі до 1.8 мільярда євро. Умова отримання 2-го траншу «Прийняти пакет законів про державну службу … для деполітизації і підвищення рівня професійності державної служби шляхом чіткого розмежування між політичною і адміністративною функціями та сприяти ефективному управлінню людськими ресурсами»
Робоча група при комітеті завершила опрацювання правок.
Перше засідання комітету, в порядку денного якого стояв розгляд 2490. Текст та правки не розглядалися. Голосування та рішення не приймалися. Голова комітету зняв з розгляду питання закону, оскільки не було формального рішення підкомітету.
Перше засідання комітету, на якому розглядалися текст законопроекту та правки. Розглянуто та проголосовано перші 110 правок.
Відбулося засідання комітету. Текст та правки не розглядалися.
Заплановано засідання комітету спеціально для розгляду законопроекту 2490. Засідання не відбулося, оскільки не було кворуму депутатів. З 17 членів комітету, присутніми були 8 при необхідній кількості 9.
reforms.in.ua
Новий закон про державну службу: що людям, те й нам
Автор: Андрій МАЦОКІН, головний редактор журналу «Держслужбовець»
ДОКУМЕНТ СТАТТІ
Проект № 2490 — проект Закону України «Про державну службу» від 30.03.2015 р. № 2490.
ВИЗНАЧАЄМО ТЕРМіНИ
Відповідно до Проекту № 2490 державна служба — це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність з практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець — це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, їх апараті (секретаріаті) (далі — державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Проект № 2490, зокрема, також визначає що:
1) безпосередній керівник — це найближчий керівник, якому прямо підпорядкований державний службовець;
2) державна мова — українська мова, якій Конституцією України надано статус мови офіційного спілкування посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування під час виконання посадових обов’язків, а також мови діловодства і документації цих органів та посадових осіб;
3) керівник державної служби в державному органі (далі — керівник державної служби) — посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов’язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі;
4) посада державної служби — визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону;
5) професійна компетентність — здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов’язків, навчання, професійного та особистісного розвитку;
6) рівнозначна посада — посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу;
7) суб’єкт призначення — державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади;
8) функції з обслуговування — діяльність працівників державного органу, яка не передбачає здійснення повноважень, безпосередньо пов’язаних з виконанням завдань і функцій, визначених частиною першою статті 1 цього Закону;
Тут слід зазначити, що визначення терміна «державна мова», наведене в проекті, не відповідає визначенню цього терміна в ст. 1 Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 р. № 5029-VI, термінології цього Закону, іншим його положенням та водночас містить визначення не тільки терміну, а й мови, яка є державною.
ПОШИРЕННЯ ДІЇ ЗАКОНУ
Тепер визначимося з дією майбутнього Закону.
Отже, відповідно до проекту дія майбутнього Закону поширюватиметься на державних службовців:
1) Секретаріату Кабінету Міністрів України;
2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
3) місцевих державних адміністрацій;
4) органів прокуратури;
5) органів військового управління;
6) закордонних дипломатичних установ України;
7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону;
8) інших державних органів.
Не буде поширюватися на:
1) Президента України;
2) Главу Адміністрації Президента України та його заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступників;
3) членів Кабінету Міністрів України, перших заступників та заступників міністрів;
4) Голову та членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову та членів Антимонопольного комітету України, Голову та членів Національного агентства з питань запобігання корупції, Голову та членів Рахункової палати, Голову та членів Центральної виборчої комісії, голів та членів інших державних колегіальних органів;
5) Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників;
6) Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України та його заступників, Голову Фонду державного майна України та його заступників;
7) народних депутатів України;
8) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представників;
9) службовців Національного банку України;
10) депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голову Ради міністрів Автономної Республіки Крим та його заступників, міністрів Автономної Республіки Крим;
11) депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування;
14) працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування;
15) працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами;
16) військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону;
17) осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом;
18) працівників патронатних служб.
Критерії визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, мають бути затверджені Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Сам перелік посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, за поданням керівника державної служби у відповідному органі.
Зверніть увагу: законопроектом значно звужено коло керівників державних органів, посади яких за чинним Законом є посадами державної служби. У зв’язку з цим реалізація положень цієї статті потребуватиме внесення змін до низки законів, які на сьогодні визначають статус та особливості правового регулювання тих категорій посадових осіб, на які пропонується не поширювати сферу дії цього Закону.
КАТЕГОРІЇ ПОСАД
Цікаві нововведення містить ст. 6 Проекту, яка визначає категорії посад.
Так, Проектом № 2490 встановлюються такі категорії посад державної служби:
1) категорія «А» (вищий корпус державної служби) — посади:
Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств;
керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників;
керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та їх заступників;
голів місцевих державних адміністрацій;
керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
2) категорія «Б» — посади:
керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників;
керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників;
заступників голів місцевих державних адміністрацій;
керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників;
заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
3) категорія «В» — інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б».
Зверніть увагу! Кількість посад категорій «А» і «Б» в державному органі повинна становити не більше третини його штатної чисельності.Тобто до категорії «В» буде віднесено 2/3 усіх посад державної служби, що, у свою чергу, не додасть достатнього простору державному службовцю для зацікавленості в побудові його кар’єри.
ПІДПОРЯДКУВАННЯ І ВИКОНАННЯ НАКАЗІВ
Проектом № 2490 передбачено, що державний службовець під час виконання посадових обов’язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов’язки. Державний службовецьзобов’язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень.
Під час виконання своїх обов’язків державний службовець не зобов’язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.
Зверніть увагу! Наказ (розпорядження) має бути виключно письмовим, а доручення може бути письмовим або усним. Якщо державний службовець отримав наказ (розпорядження), доручення не від безпосереднього керівника, а від керівника вищого рівня, він зобов’язаний повідомити про це безпосереднього керівника.
Державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов’язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення.
Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов’язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.
Якщо державний службовець виконав наказ (розпорядження), доручення, визнані у встановленому законом порядку незаконними, і не вчинив дій, зазначених вище, він буде нести відповідальність за своє діяння відповідно до закону.
У свою чергу, керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження наказу (розпорядження), доручення зобов’язаний письмово підтвердити або скасувати відповідний наказ (розпорядження), доручення в одноденний строк. У разі неотримання письмового підтвердження у зазначений строк наказ (розпорядження), доручення вважається скасованим.
НА ЩО ДЕРЖСЛУЖБОВЕЦЬ НЕ МАЄ ПРАВА
Законопроектом передбачено, що державний службовець не має права:
1) бути членом політичної партії, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії «А». На час державної служби на посаді категорії «А» особа має зупинити своє членство в політичній партії;
2) обіймати посади в керівних органах політичної партії;
3) суміщати державну службу з виконанням повноважень депутата місцевої ради, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії «А»;
4) залучати, використовуючи своє службове становище, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями;
5) у будь-який інший спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях.
У разі реєстрації державного службовця кандидатом у депутати він буде зобов’язаний в одноденний строк письмово повідомити про це керівникові державної служби. За його заявою йому надається відпустка без збереження заробітної плати на час участі у виборчому процесі. Зазначена відпустка надається за рішенням керівника державної служби з дня його повідомлення про участь у виборчому процесі і до дня його завершення відповідно до виборчого законодавства.
Державний службовець також не має права організовувати і брати участь у страйках та агітації (крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті).
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ СЛУЖБОЮ
Положеннями законопроекту визначено, що система управління державною службою включає:
1) Кабінет Міністрів України;
2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби;
3) Комісію з питань вищого корпусу державної служби та відповідні конкурсні комісії;
4) керівників державної служби;
5) служби управління персоналом.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, забезпечує функціональне управління державною службою в державних органах. Керівник цього центрального органу призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України в порядку, встановленому для призначення на посади державної служби категорії «А». Керівник призначається на посаду строком на п’ять років з правом повторного призначення ще на один строк.
Комісія з питань вищого корпусу державної служби
Комісія з питань вищого корпусу державної служби (далі — Комісія) є постійно діючим колегіальним органом і працює на громадських засадах.
До складу Комісії входять:
1) представник, визначений Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання державної служби, з числа осіб, які займають посади вищого корпусу державної служби;
2) представник, визначений Президентом України;
3) представник, визначений Кабінетом Міністрів України з числа осіб, які займають посади вищого корпусу державної служби;
4) керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (за посадою);
5) керівник Національного агентства з питань запобігання корупції (за посадою);
6) представник Державної судової адміністрації України;
7) по одному представнику від спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні та спільного представницького органу всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців на національному рівні;
8) чотири представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, обрані відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Які повноваження Комісії з питань вищого корпусу державної служби передбачені Проектом № 2940? Серед повноважень, зокрема, такі:
1) погоджує розроблені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, типові вимоги до професійної компетентності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А»;
2) проводить конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» та вносить суб’єкту призначення пропозиції щодо переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на вакантну посаду;
3) розглядає пропозиції та надає згоду на дострокове звільнення з посади за ініціативою суб’єкта призначення державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», та повідомляє про своє рішення суб’єкта призначення і центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби;
4) вносить пропозиції суб’єкту призначення щодо переведення державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу тощо.
Керівник державної служби в державному органі
Повноваження керівника державної служби здійснюють:
1) у Секретаріаті Кабінету Міністрів України — Державний секретар Кабінету Міністрів України;
2) у міністерстві — державний секретар міністерства;
3) в іншому центральному органі виконавчої влади — керівник відповідного органу;
4) у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, — керівник відповідного органу;
5) в інших державних органах або в разі прямого підпорядкування окремій особі, яка займає політичну посаду, — керівник апарату (секретаріату).
Служба управління персоналом державного органу
У державному органі залежно від чисельності персоналу має бути утворений структурний підрозділ або введена посада спеціаліста з питань персоналу (далі — служба управління персоналом) з прямим підпорядкуванням керівнику державної служби. Обов’язки служби управління персоналом можуть бути покладені на одного з державних службовців органу.
Служба управління персоналом забезпечуватиме здійснення керівником державної служби своїх повноважень, відповідатиме за реалізацію державної політики з питань управління персоналом у державному органі, добір персоналу, планування та організацію заходів з питань підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, документальне оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, а також виконує інші функції, передбачені законодавством.
ВСТУП НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ
Проектом передбачено, що право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче:
1) магістра — для посад категорій «А» і «Б»;
2) бакалавра, молодшого бакалавра — для посад категорії «В».
На державну службу не може вступити особа, яка:
1) досягла шістдесятип’ятирічного віку;
2) в установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
3) має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
4) відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;
5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення — протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
6) має громадянство іншої держави;
7) не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення;
8) підпадає під заборону, встановлену Законом України «Про очищення влади».
Вимоги до претендентів
Відповідно до законопроекту вимогами до осіб, які претендують на вступ на державну службу, є вимоги до їхньої професійної компетентності, які складаються із загальних та спеціальних вимог.
Так, особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, повинна відповідати таким загальним вимогам:
для посад категорії «А» — загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорій «А» чи «Б» або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи
для посад категорії «Б» у державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апараті — досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою
для посад категорії «Б» в державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міст Києва або Севастополя, та його апараті — досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою
для посад категорії «Б» в іншому державному органі, крім тих, що зазначені у пунктах 2 і 3 цієї частини, — досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше одного року, вільне володіння державною мовою
для посад категорії «В» — наявність вищої освіти молодшого бакалаврського або бакалаврського рівня, вільне володіння державною мовою
Спеціальні ж вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В», визначаються суб’єктом призначення з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
З приводу вимог слід зауважити, що їх аналіз свідчить про значне зниження освітнього та кваліфікаційного рівня осіб, які мають право на зайняття посад державної служби. І про це також зазначає Головне юридичне управління Верховної Ради України.
Особливо сумніви щодо професіоналізму майбутньої державної служби виникають з огляду на вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «В», — наявність вищої освіти молодшого бакалаврського або бакалаврського рівня, вільне володіння державною мовою (без жодних вимог до професійного рівня, стажу роботи). Адже таких посад відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 законопроекту повинно бути 2/3 від кількості всіх державних службовців у всіх державних органах, а це посади, починаючи з керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів у державних органах всіх рівнів (від апаратів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України до місцевих державних адміністрацій та інших територіальних органів).
Конкурс
Проектом № 2940 визначається, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, звісно, крім випадків, що будуть передбачені цим Законом!
Новелою є те, що вакантні посади державної служби, на які протягом одного року не оголошено конкурс, підлягають скороченню.
Особа, яка забажає взяти участь у конкурсі, скоріше за все, буде подавати такі документи:
1) копію паспорта громадянина України;
2) письмову заяву про участь у конкурсі із зазначенням основних мотивів до зайняття посади державної служби, до якої додається резюме довільної форми;
3) письмову заяву, в якій повідомляє, що до неї не застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», та надає згоду на проходження перевірки та на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до зазначеного Закону;
4) копію (копії) документа (документів) про освіту;
5) посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою;
6) заповнену особову картку встановленого зразка;
7) у разі проведення закритого конкурсу — інші документи для підтвердження відповідності умовам конкурсу;
8) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Зверніть увагу! При підготовці законопроекту до другого читання вимоги щодо документів були доповнені пунктом 5, який вимагає подання особою до конкурсної комісії «посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою». Водночас ні законопроектом, ні законодавством про освіту не передбачена видача навчальними закладами такого документа. На сьогодні підтвердженням знань щодо вільного володіння державною мовою є відповідні документи про середню та вищу освіту з відповідними оцінками, а для осіб, документи про освіту яких не містять таких відомостей, можливе проведення співбесіди, тестування із знання державної мови.
Обмеження щодо призначення на посаду
Відповідно до Проекту № 2940 не допускається призначення на посаду державної служби особи, яка буде прямо підпорядкована близькій особі або якій будуть прямо підпорядковані близькі особи.
У разі виникнення обставин, що призводять до порушення вимог ч. 1 цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи зобов’язані будуть повідомити про це керівникові державної служби та вжити заходів до усунення таких обставин у 15-денний строк.
Якщо в зазначений строк такі обставини добровільно не буде усунуто, керівник державної служби повинен вжити у місячний строк заходів до їх усунення. Для цього керівник державної служби може перевести державного службовця за його згодою на іншу рівнозначну вакантну посаду державної служби в цьому державному органі або дати згоду на переведення до іншого державного органу. У такому разі переведення державного службовця здійснюється без обов’язкового проведення конкурсу. У разі неможливості переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягатиме звільненню із займаної посади.
У разі порушення зазначених вимог керівник державної служби, який не вжив відповідних заходів, та особи, які не повідомили керівникові державної служби про факт наявності обмеження, понесуть відповідальність, встановлену законом.
ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ
Строкове призначення
Ще одне нововведення — строкова призначення на посаду!
Загальними вимогами Проекту визначено, що призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України.
Водночас строкове призначення на посаду може здійснюватися у разі:
1) призначення на посаду державної служби категорії «А» — на п’ять років, якщо інше не передбачено законом, з правом повторного призначення на ще один строк або наступного переведення за пропозицією Комісії на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу;
2) заміщення посади державної служби на період відсутності державного службовця, за яким відповідно до цього Закону зберігається посада державної служби.
Тепер — щодо рангів.
Ні для кого не буде новиною те, що у межах відповідних категорій державним службовцям, як і раніше, будуть присвоюватися ранги, тобто види спеціальних звань.
Так, Проектом № 2940 установлюється дев’ять рангів державних службовців.
державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «А», — 1, 2, 3 ранги
державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б», — 3, 4, 5, 6 ранги
державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «В», — 6, 7, 8, 9 ранги
Ранги державним службовцям буде присвоювати суб’єкт призначення, крім випадків, передбачених законом. Ранги державних службовців присвоюватимуться одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування — після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначатиметься на посаду державної служби, буде присвоєно найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад.
Черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюватиметься державному службовцю через кожні три роки з урахуванням оцінювання результатів його службової діяльності. Протягом строку застосування дисциплінарного стягнення, а також протягом шести місяців з дня отримання державним службовцем негативної оцінки за підсумками оцінювання результатів службової діяльності черговий ранг державному службовцю не буде присвоєно. Важливо! Такі періоди не зараховуватимуться до строку призначення чергового рангу.
За особливі досягнення або за виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути достроково присвоєно черговий ранг. Дострокове присвоєння чергового рангу може здійснюватися не раніше ніж через один рік після присвоєння попереднього рангу.
У разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігатиметься раніше присвоєний йому ранг. Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за рішенням суду.
Просування державного службовця по службі здійснюється з урахуванням професійної компетентності шляхом зайняття вищої посади за результатами конкурсу.
Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов’язкового проведення конкурсу:
1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), — за рішенням керівника державної служби;
2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), — за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюватиметься лише за згодою державного службовця. У разі переведення державного службовця на іншу посаду йому буде виплачена заробітна плата, що відповідає посаді, на яку його було переведено.
Тут слід знову звернути увагу на те, що встановлення найнижчого рангу, з урахуванням вимоги, відповідно до якої посади державної служби категорії «В» мають становити 2/3 кількості всіх посад державної служби, у тому числі й посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів у державних органах всіх рівнів, керівник підрозділу у складі самостійного структурного підрозділу центрального органу виконавчої влади і спеціаліст у територіальному органі матимуть одну і ту саму категорію та ранг.
А ще слід сказати про те, що норма щодо заборони переведення державного службовця на вищу посаду без проведення конкурсу має бути змінена, оскільки у частині першій цієї статті мова йде лише про можливість переведення на рівнозначну або нижчу посади, а не про порядок зайняття посад вищої категорії.
Звіт керівника
Ще одним нововведенням Проекту № 2940 є публічний звіт керівника!
Так, керівники органів виконавчої влади мають щорічно виступати з публічним звітом про підсумки діяльності відповідного державного органу за участю представників громадських рад, громадських об’єднань, організацій роботодавців, професійних спілок, некомерційних організацій, експертів відповідних галузей та засобів масової інформації. Інформація про проведення такого звіту розміщується не пізніш як за тиждень до звіту та після нього на офіційному веб-сайті відповідного органу виконавчої влади та в засобах масової інформації. Як завжди, Типовий порядок проведення публічного звіту керівника органу виконавчої влади затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Стаж
Стаж державної служби відповідно до цього законопроекту дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу державної служби зараховуватимуться:
1) час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону;
2) час перебування на посаді народного депутата України;
3) час перебування на посадах працівників дипломатичної служби;
4) час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;
5) час перебування на посадах суддів;
6) час перебування на посадах прокурорів;
7) час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання;
8) час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом;
9) період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом;
10) час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду — у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку;
11) час перебування на посадах радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем’єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також на посадах патронатних служб в інших державних органах.
ОПЛАТА ПРАЦІ, ЗАОХОЧЕННЯ
Наостанок розглянемо найбільш актуальний у сучасних умовах оплати праці держслужбовців розділ.
Законопроектом передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов’язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи!
Отже, заробітна плата державного службовця відповідно до Проекту № 2940 має складатися з:
1) посадового окладу;
2) надбавки за вислугу років;
3) надбавки за ранг державного службовця;
4) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;
5) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;
6) премії (у разі встановлення за результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності).
До премій державного службовця будуть належати:
1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;
2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
Водночас загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.
Важливо! Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них!
З огляду на складові заробітної плати державного службовця, в тому числі обов’язкові складові, поряд із посадовим окладом, надбавками за вислугу років та за ранг визначено «виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця» та «виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою».
Перша із запропонованих виплат не є особливістю заробітної плати державних службовців, така доплата здійснюється відповідно до ст. 105 Кодексу законів про працю України працівникам, які поряд із своєю основною роботою виконують обов’язки тимчасово відсутнього працівника. Ця доплата встановлюється доволі рідко (відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, довготривале лікування, коли про це відомо заздалегідь) та не може зазначатися обов’язковою складовою заробітної плати працівника.
Друга із запропонованих виплат не має аналогів у законодавстві про оплату праці. Її запровадження потребує узгодження із нормативно-правовими актами з питань регулювання оплати праці, дотримання фінансової дисципліни та цільового використання бюджетних коштів, оскільки встановлення такої виплати може спонукати до безпідставного розширення штатної чисельності державних службовців без заповнення вакантних посад. На думку Головного юридичного управління Верховної Ради, компенсацією за виконання більшого кола обов’язків у зв’язку з наявністю вакантних посад має слугувати розмір щомісячної премії, що повинен встановлюватися залежно від індивідуального внеску державного службовця в загальні результати роботи.
Тепер розглянемо групи оплати праці та схему посадових окладів державних службовців.
Так, посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці:
до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади;
до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади;
до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади;
до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади;
до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади;
до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади;
до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади;
до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади;
до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади.
Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
З метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи, відповідно до законопроекту, поділяються за юрисдикцією, яка поширюється:
1) на всю територію України;
2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя;
3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.
У державних органах відповідної юрисдикції забезпечується наявність усіх груп оплати праці, передбачених частиною першою цієї статті.
Схема посадових окладів на посадах державної служби визначатиметься щороку Кабінетом Міністрів України під час підготовки проекту закону України про Державний бюджет України на наступний рік
з урахуванням юрисдикції державних органів, а також виходячи з того, що мінімальний розмір посадового окладу групи 1 в державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, становить не більше семи мінімальних розмірів посадового окладу групи 9 в державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.
Мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, не може бути менше двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом
Надбавки, доплати та премії
Надбавка за вислугу років на державній службі буде встановлюватися на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюватиметься керівником державної служби для державного службовця за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця.
Виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою — пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.
Премії виплачуватимуться у межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу. Фонд преміювання державного органу буде встановлюватися у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.
Заохочення
Проектом нового Закону передбачено, що за бездоганну та ефективну державну службу, за особливі заслуги до державних службовців мають застосовувати такі види заохочень:
1) оголошення подяки;
2) нагородження грамотою, почесною грамотою, іншими відомчими відзнаками державного органу;
3) дострокове присвоєння рангу в порядку, визначеному цим Законом;
4) представлення до нагородження урядовими відзнаками та відзначення урядовою нагородою (вітальний лист, подяка, почесна грамота);
5) представлення до відзначення державними нагородами.
Заохочення до державних службовців, які займатимуть посади категорій «Б» і «В», застосовуватимуться керівником державної служби, а щодо державних службовців, які займають посади категорії «А», — суб’єктом призначення.
Заохочення не застосовуватимуться до державного службовця протягом строку застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Робочий час і час відпочинку
Тривалість робочого часу державного службовця буде становити, як і зараз, 40 годин на тиждень (п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями).
За згодою керівника державної служби для державного службовця може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, одинокого державного службовця, який має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі яка перебуває під його опікою, або який доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, керівник державної служби зобов’язаний установити для них неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в такому разі буде здійснюватися пропорційно до відпрацьованого часу.
Для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні службовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), мають бути зобов’язані з’явитися на службу і працювати понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час. За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надаватиметься грошова компенсація у розмірі та порядку, визначеному законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців. Тривалість роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час не повинна буде перевищувати для кожного державного службовця чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік. Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого дня.
Відпустки
Нормами Проекту № 2940 визначено: державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
За кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються державним службовцям відповідно до закону.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
За невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець відповідно до законопроекту притягається до дисциплінарної відповідальності.
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Відповідно до Проекту № 2940 дисциплінарними проступками є:
1) порушення Присяги державного службовця;
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади державної служби.
Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише за вчинення певних проступків а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку.
Важливо! Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2 — 4, накладаються виключно за поданням дисциплінарної комісії. За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Зверніть увагу! Законопроектом передбачено створення постійно діючих дисциплінарних комісій, що розглядатимуть дисциплінарні справи. З огляду на постійний склад дисциплінарних комісій та порядок їх утворення, визначені частинами третьою і четвертою ст. 69 Проекту, виникає сумнів у можливості одних і тих самих членів комісії професійно та об’єктивно розглядати дисциплінарні справи щодо проступків усіх державних службовців цього державного органу, незалежно від виконуваних посадових обов’язків державного службовця та його проступку (фінансові питання, володіння іноземними мовами, знання інформаційних технологій тощо).
Крім того, порядок обрання загальними зборами (конференцією) державних службовців членів дисциплінарної комісії не передбачає відсутність бажаючих бути зареєстрованими кандидатами до дисциплінарної комісії, а відтак робота комісії може бути унеможливлена у зв’язку із відсутністю представників державних службовців (ст. 70 Проекту).
Обставинами, що обтяжуватимуть відповідальність державного службовця, визначені:
1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів;
2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;
3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього;
4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп;
5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.
Водночас слід зазначити, що Проектом № 2940 визначено й обставини, які пом’якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність.
Отже, дисциплінарне стягнення згідно з законопроектом має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення мають бути враховані характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов’язків.
Обставинами, що пом’якшують відповідальність державного службовця, визначені:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;
3) високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород;
4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті обставини, що пом’якшують відповідальність державного службовця.
Отже, шановні читачі, ми розглянули з вами основні моменти проекту нового Закону про державну службу. Водночас слід зауважити ще раз, що цей проект підготовлений до другого читання нашими законодавцями. В якому вигляді і коли ми його отримаємо у вигляді закону, говорити ще зарано. Тож терпіння нам і оптимізму, бо — далі буде!
buhgalter.com.ua