Валютне регулювання закон

Економічна правда

Даний матеріал був опублікований в березні 2018 року, коли законопроект «Про валюту і валютні операції» був внесений у Верховну раду. Після голосування в парламенті в документ були внесені незначні правки, які не змінили його суті. Редакція ЕП нагадує, що передбачає валютна лібералізація від НБУ і що дає згаданий новий закон, який ухвалила Верховна Рада 21 червня.

Українській економіці закон про валюту був конче необхідний. Про це вже не раз заявляли експерти і представники бізнесу.

В Україні зареєстровано понад 10 тисяч підприємств — суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які щорічно проводять 2,5 млн операцій.

Досі вони в своїй роботі керуються прийнятим урядом ще в 1993 році декретом «Про систему валютного регулювання і контролю». Після кризи 2014 року Нацбанк ще більше ускладнив життя бізнесу, обмеживши валютні операції і встановивши до них дуже жорсткі вимоги.

Додалося роботи і банкам, як агентам валютного контролю, і бізнесу, якому доводиться збирати більше документів для проведення операцій як від себе, так і від контрагентів.

Раніше передбачалося, що закон замінить більш десяти нормативно-правових актів: декрет Кабміну, а також ряд інструкцій, положень, листів і роз’яснень самого Нацбанку. Головний принцип, закладений в законі, полягає в тому, що «дозволено все, що не заборонено законом».

В законі є кілька ключових напрямків.

Перше, що стосується населення — українці зможуть інвестувати за кордон без отримання індивідуальних валютних ліцензій.

До кризи для проведення такої операції потрібно було отримувати дозвіл Нацбанку: для цього потрібно було зібрати пакет оригіналів документів, які б підтвердили джерело доходів для таких операцій, а також цільове використання цих коштів.

Але навіть якщо весь пакет документів був зібраний, Нацбанк міг відмовити в проведенні операції. Під час кризи 2014 року Нацбанк взагалі повністю заборонив такі операції — аж до літа 2017 року.

Минулого року інвесторам дозволили виводити за кордон до 50 тис. дол на рік. Але для цього необхідно отримати електронну ліцензію від регулятора.

Клієнт надає в банк, в якому він буде проводити операцію, всі необхідні документи (включно з підтвердженням офіційного доходу), банк онлайн направляє інформацію в НБУ, а той уже вносить інформацію про цю операцію в єдину базу. Якщо клієнт захоче провести ще одну операцію в іншому банку, перевищивши у такий спосіб дозволений ліміт, Нацбанк таку операцію «не пропустить».

Після набуття чинності закону дозволи і індивідуальні валютні ліцензії уже будуть непотрібні. Вистачить пройти стандартний контроль в банку.

У Нацбанку уточнюють, що зараз існує два види ліцензій — генеральні та індивідуальні (6 типів). Після набуття чинності закону залишиться тільки одна — валютна. Її потрібно буде отримувати небанківським фінансовим компаніям, які захочуть працювати з валютою. Дозвіл на роботу з валютою для банків буде автоматичним: воно буде включено в загальну банківську ліцензію.

Друге — закон дозволить зняти зайвий валютний контроль з дрібних операцій як для населення, так і для бізнесу.

У Нацбанку підрахували, що українці в рік роблять понад 1 млн операцій з купівлі або певедення валюти на суму до 150 тис. грн в еквіваленті. Але на їх частку припадає 40% від усієї кількості валютних операцій і лише 3% — від обсягу.

Нацбанк пропонує скасувати для таких операцій валютний контроль і поширити його тільки на операції понад 150 тис. грн (так само як фінмоніторинг). При цьому вже є ініціатива підвищити поріг операцій, які потрапляють під фінмоніторинг удвічі — до 300 тис. грн.

Але найбільше закон буде корисний компаніям, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність — експортерам та імпортерам .

По-перше, Нацбанк пропонує продовжити максимальний термін для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів до більш ніж 180 днів. Головне правило — дотримуватися термінів контрактів.

Регулятор буде збирати дані про терміни закриття контрактів для статистичних цілей. Таке нововведення дозволить українському бізнесу розраховуватися з контрагентами в терміни, зручні їм самим і не буде необхідності вираховувати дати, щоб не потрапити під санкції.

Також експортерам не потрібно буде продавати валютну виручку, а компанії зможуть купувати валюту без прив’язки до конкретного експортного контракту.

По-друге, Нацбанк послабить санкції за порушення валютного регулювання. Зараз розмір штрафу може досягати 100% від суми операції, а в деяких випадках компанія може навіть втратити статус суб’єкта ЗЕД, наприклад, за порушення термінів закриття контрактів.

По-третє, якщо компанія захоче залучити кредити з-за кордону, то реєструвати їх в Нацбанку не потрібно буде. Компанія буде повідомляти Нацбанк про залучення коштів вже після настання такого факту. Відпаде необхідність і в декларуванні валютних цінностей за кордоном.

У той же час в Нацбанку зазначають: лібералізація не означає відсутність контролю. Нацбанк як орган валютного нагляду і банки, які будуть виконувати роль агентів валютного контролю, матимуть право вимагати від компаній і фізосіб документи по проведених операціях. А НБУ і ДФС зможуть проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства.

Правда, є в пропозиціях Нацбанку і «ложка дьогтю» .

Незважаючи на те, що в законі немає ніяких заборонних заходів, це не означає, що їх зовсім не буде. При необхідності Нацбанк самостійно зможе встановлювати обмеження, якщо побачить на валютному ринку ризики.

Наявність ризиків повинен підтвердити незалежний орган — Рада з фінансової стабільності, в яку входять представники Нацбанку, Мінфіну, Фонду гарантування вкладів фізосіб, Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) та Нацкомісії, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Після цього саме Рада має порекомендувати Нацбанку ввести нові обмеження.

Серед обмежень, які будуть «в арсеналі» Нацбанку — обов’язковий продаж частини валютних надходжень, встановлення термінів розрахунків по експортно-імпортних контрактах і вимог до операцій, пов’язаних з рухом капіталу, введення спеціальних дозволів на валютні операції і резервування за валютними операціями.

У законі зазначається, що такі обмеження можуть вводитися на півроку. Але за необхідності їх можна буде пролонгувати. За фактом такі санкції можуть стати безстроковими.

Але навіть якщо закон ухвалять найближчим часом, він почне працювати тільки через шість місяців. Такий час необхідно для приведення у відповідність з законом усіх нормативно-правових актів.

Більш того, на першому етапі будуть зняті лише деякі обмеження.

Повна валютна лібералізація можлива тільки після ухвалення Радою пакету законів анти-BEPS, необхідних для боротьби з ухиленням від оподаткування та розкриття інформації про власність, яка знаходиться в інших юрисдикціях.

Без такого пакета документів є ризик, що компанії будуть використовувати ліберальне валютне законодавство для ухилення від сплати податків через офшори або для виведення валюти на рахунки пов’язаних осіб.

www.epravda.com.ua

вноситься Президентом України

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про валюту

Цей Закон встановлює засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, а також визначає права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного регулювання.

Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

Стаття 1. Принципи валютного регулювання

Валютне регулювання в Україні ґрунтується на таких принципах:

гнучкий валютний курс;

незалежність Національного банку України у формуванні та реалізації валютної та монетарної політики;

пріоритет ринкових інструментів валютного регулювання над адміністративними;

свобода здійснення валютних операцій;

забезпечення стабільності фінансової системи та рівноваги платіжного балансу України.

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

валютне регулювання — діяльність Національного банку України, що спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій уповноваженими установами та суб’єктами валютних операцій;

валютний нагляд — система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства;

валютні операції — операції, що мають хоча б одну з таких ознак:

а) операції, що пов’язані з переходом права власності на валютні цінності та/або прав вимоги та зобов’язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;

б) торгівля валютними цінностями;

в) транскордонні перекази валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей;

валютні цінності — національна валюта України (гривня), іноземна валюта та банківські метали;

а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

б) платіжні документи (боргові розписки, акредитиви, банківські накази, чеки, в тому числі дорожні чеки, інші платіжні документи), виражені в грошових одиницях іноземних держав та/або банківських металах;

в) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема СПЗ) та належать до виплати в іноземній валюті;

г) електронні гроші, номіновані в грошових одиницях іноземних держав та/або банківських металах;

а) грошові знаки грошової одиниці України — гривні у вигляді банкнот і монет, у тому числі обігові, пам’ятні та ювілейні монети, і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

б) платіжні документи (боргові розписки, акредитиви, банківські накази, чеки, в тому числі дорожні чеки, інші платіжні документи), виражені в гривні;

в) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені в гривні;

г) електронні гроші, номіновані в гривні;

а) фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

б) юридичні особи та інші суб’єкти господарювання з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, в тому числі ті, частки участі в яких належать резидентам;

в) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України;

а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном;

б) юридичні особи з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

в) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

суб’єкти валютних операцій — резиденти та/або нерезиденти, які здійснюють валютні операції;

торгівля валютними цінностями — операції щодо купівлі, продажу або обміну валютних цінностей, що здійснюються як у готівковій (для банківських металів — із фізичною поставкою), так і в безготівковій формах (для банківських металів — без фізичної поставки);

транскордонне переміщення валютних цінностей — ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України банківських металів, готівкової валюти;

транскордонний переказ валютних цінностей — рух певної суми безготівкових коштів в Україну або за її межі з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі;

уповноважені установи — банки, небанківські фінансові установи та національний оператор поштового зв’язку, які отримали ліцензії Національного банку України згідно із цим Законом.

Інші терміни, що використовуються в цьому Законі, вживаються у значеннях, визначених у законах України.

Стаття 3. Валютне законодавство

1. Правове регулювання питань валютного регулювання і валютного нагляду установлюється або змінюється цим Законом, законами України «Про Національний банк України» , «Про банки і банківську діяльність» , «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , «Про зовнішньоекономічну діяльність» , а також нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими відповідно до названих законів.

2. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про валюту».

Стаття 4. Свобода здійснення валютних операцій

1. Валютні операції здійснюються без обмежень, крім випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Валютні операції здійснюються відповідно до валютного законодавства.

2. У сфері здійснення валютних операцій нерезиденти мають усі права, надані резидентам України.

Стаття 5. Розрахунки

1. Гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без обмежень на всій території України для проведення розрахунків та переказів.

2. Усі розрахунки на території України проводяться виключно в гривні, крім розрахунків за:

1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій;

2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;

3) операціями небанківських фінансових установ та національного оператора поштового зв’язку з надання фінансових послуг на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій;

4) іншими операціями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку України.

Розрахунки за операціями, визначеними у пунктах 1 — 4 цієї частини, можуть проводитися в іноземній валюті, а також у банківських металах.

3. Сплата комісій, інших платежів за здійснення операцій, визначених пунктами 1 — 4 частини другої цієї статті, здійснюється виключно в гривні, крім розрахунків щодо сплати процентів (відсотків) за депозитами/кредитами (позиками), які можуть проводитися як в іноземній валюті, банківських металах, так і в гривні.

4. Порядок проведення розрахунків за валютними операціями, що здійснюються в іноземній валюті та банківських металах, визначається Національним банком України.

Стаття 6. Торгівля валютними цінностями

1. Торгівля валютними цінностями здійснюється на міжбанківському валютному ринку України.

2. Структура міжбанківського валютного ринку, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на міжбанківському валютному ринку визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

3. Торгівля валютними цінностями в готівковій формі здійснюється виключно через уповноважені установи.

Стаття 7. Транскордонний переказ валютних цінностей

1. Транскордонний переказ валютних цінностей здійснюється без обмежень виключно через уповноважені установи в порядку, встановленому Національним банком України.

Стаття 8. Транскордонне переміщення валютних цінностей

1. Транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що перевищує еквівалент 10000 євро, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

2. Порядок транскордонного переміщення валютних цінностей уповноваженими установами та суб’єктами валютних операцій визначається Національним банком України.

Стаття 9. Ліцензії Національного банку України

1. Банки здійснюють валютні операції на підставі банківської ліцензії.

2. Небанківські фінансові установи здійснюють валютні операції на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення таких валютних операцій:

обмін валют (здійснення операцій із торгівлі валютними цінностями в готівковій формі);

надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту;

факторинг (у частині здійснення розрахунків на території України в іноземній валюті між факторами та клієнтами за операціями з міжнародного факторингу щодо відступлення права грошової вимоги до боржника-нерезидента);

інші валютні операції, визначені Національним банком України.

3. Національний оператор поштового зв’язку здійснює валютні операції на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення таких валютних операцій:

діяльність з обміну валют.

4. Ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій діють безстроково.

5. Національний банк України веде реєстр осіб, яким видано ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, та розміщує цей реєстр на сторінках Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Стаття 10. Надання інформації про валютні операції

1. Уповноважені установи зобов’язані надавати Національному банку України інформацію про валютні операції, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи, а також про власні валютні операції.

2. Суб’єкти валютних операцій — резиденти зобов’язані надавати інформацію про валютні операції уповноваженим установам, через які здійснюються такі валютні операції.

Суб’єкти валютних операцій — нерезиденти зобов’язані надавати інформацію про валютні операції уповноваженим установам, через які здійснюються такі валютні операції, в межах, що стосуються їх діяльності в Україні.

3. З метою збору статистичної інформації Національний банк України має право здійснювати збір інших періодичних статистичних даних.

4. Національний банк України визначає зміст, форми, періодичність та строки, спосіб, порядок надання інформації про валютні операції відповідно до цієї статті.

5. Національний банк України співпрацює з іншими органами державної влади щодо обміну інформацією, пов’язаною з проведенням валютних операцій.

Стаття 11. Валютний нагляд

1. Валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

2. Валютний нагляд здійснюють органи валютного нагляду та агенти валютного нагляду з метою:

а) визначення відповідності проведених валютних операцій валютному законодавству;

б) перевірки наявності підтвердних документів щодо проведених валютних операцій;

в) перевірки повноти, об’єктивності і достовірності інформації про валютні операції, наданої резидентами та нерезидентами.

3. Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України, державний орган, що реалізує державну податкову і митну політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

4. Національний банк України здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

5. Державний орган, що реалізує державну податкову і митну політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами (крім уповноважених установ) вимог валютного законодавства.

6. Уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України.

Уповноважені установи під час проведення ними валютних операцій, крім валютних операцій, пов’язаних із експортом та імпортом продукції на суму, що є меншою за розмір, встановлений для фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу згідно із законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами та нерезидентами (крім інших уповноважених установ), що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

7. Агенти валютного нагляду мають право вимагати у суб’єктів валютних операцій документи, пов’язані зі здійсненням валютних операцій, а суб’єкти валютних операцій зобов’язані подавати такі документи на вимогу агентів валютного нагляду.

8. Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства суб’єктами, визначеними частинами четвертою та п’ятою цієї статті відповідно. Під час проведення таких перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об’єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції і пояснень щодо проведених валютних операцій, а суб’єкти валютного нагляду, визначені частинами четвертою та п’ятою цієї статті, зобов’язані безоплатно надавати відповідний доступ, документи та іншу інформацію.

9. У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від відповідних суб’єктів, які допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

10. Органи валютного нагляду обмінюються інформацією щодо виявлених порушень валютного законодавства, яка була отримана ними під час здійснення валютного нагляду, з метою застосування щодо суб’єктів, які допустили таке порушення, заходів впливу, передбачених законом.

Стаття 12. Заходи захисту

1. Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, значного тиску на платіжний баланс України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи держави, має право вводити заходи захисту:

1) обов’язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті;

2) установлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту продукції та транспортних послуг;

3) установлення особливостей здійснення операцій, пов’язаних із рухом фінансового капіталу;

4) запровадження спеціальних дозволів на проведення окремих валютних операцій;

5) резервування коштів за валютними операціями;

2. Національний банк України при прийнятті рішення щодо введення заходів захисту може враховувати рішення Ради фінансової стабільності про підтвердження наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, які загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи держави.

3. Заходи захисту вводяться на строк, що не перевищує шість місяців з дати їх введення.

Стаття 13. Особливості установлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту продукції, а також транспортних послуг

1. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за експортними операціями резидентів виручка резидентів в іноземній валюті від експорту продукції та/або транспортних послуг підлягає зарахуванню на їх рахунки, відкриті в іноземній валюті, в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше строку, установленого Національним банком України. Строк виплати заборгованостей обчислюється з дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту транспортних послуг — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує надання транспортних послуг.

2. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за імпортними операціями резидентів резиденти під час здійснення імпортних операцій на умовах відстрочення поставки не можуть встановлювати відстрочення, що перевищує строк, установлений Національним банком України.

3. Граничні строки розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту продукції, а також транспортних послуг, установлені Національним банком України, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п’яти робочих днів із дати видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про видачу такого висновку.

4. Порушення резидентами строку розрахунків, установленого згідно із цією статтею, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої в національну валюту за курсом Національного банку України, установленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

5. У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним арбітражним судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого експортно-імпортним контрактом, строк, установлений відповідно до цієї статті, зупиняється і пеня за його порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково в частині майнових вимог або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строк, установлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строку, установленого відповідно до цієї статті, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

6. Державний орган, що реалізує державну податкову і митну політику, має право за результатами перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену частиною четвертою цієї статті.

Стаття 14. Заходи впливу до порушників валютного законодавства

1. У разі порушення банками валютного законодавства Національний банк України адекватно вчиненому порушенню застосовує заходи впливу відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» .

2. У разі порушення валютного законодавства небанківськими фінансовими установами, національним оператором поштового зв’язку Національний банк України адекватно вчиненому порушенню застосовує заходи впливу відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» .

Стаття 15. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 40, ст. 364 з наступними змінами).

3. Національному банку України до дня введення в дію цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації.

4. Кабінету Міністрів України до дня введення в дію цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

5. Кабінету Міністрів України спільно з Національним банком України до дня введення в дію цього Закону розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо ліцензування діяльності зі здійснення валютних операцій на території України, здійснення валютного нагляду агентами валютного нагляду, встановлення відповідальності за порушення валютного законодавства, а також особливостей застосування заходів впливу за порушення валютного законодавства.

6. Установити, що нормативно-правові акти Національного банку України, прийняті відповідно до частини третьої цієї статті, якими вводяться заходи захисту, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, та які набирають чинності одночасно з введенням в дію цього Закону, діють до визнання їх Національним банком України такими, що втратили чинність.

При прийнятті рішень про втрату чинності нормативно-правовими актами, зазначеними в абзаці першому цієї частини, Національний банк України може урахувати рекомендації Ради з фінансової стабільності, що засвідчують стабілізацію фінансового стану банківської системи та відсутність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни. Такі рішення можуть прийматися Національним банком України не раніше введення в дію закону України щодо здійснення одноразового декларування активів фізичних осіб та про міжнародну співпрацю України в галузі оподаткування, який визначатиме:

правила оподаткування контрольованих іноземних компаній;

правила звітності в розрізі країн для міжнародних груп компаній;

правила щодо обмеження витрат на фінансові операції з пов’язаними особами;

правила оподаткування постійного представництва;

заходи стосовно запобігання зловживанням у зв’язку із застосуванням договорів про уникнення подвійного оподаткування;

процедури стосовно врегулювання спорів з питань застосування конвенцій про уникнення подвійного оподаткування;

впровадження міжнародних стандартів для автоматичного обміну фінансовою інформацією.

7. Внести зміни до таких законів України:

1) у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 29, ст. 377 з наступними змінами):

частину одинадцяту статті 5 виключити;

у частині п’ятій статті 11 слова «та в разі застосування санкцій згідно із статтею 37 цього Закону при порушенні суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності встановлених правил цієї діяльності» виключити;

у частині шостій статті 13 слово та цифри «та 37» виключити;

частину тринадцяту виключити;

у частині сорок третій слова «згідно зі статтею 37 цього Закону» виключити;

у статті 35 слова та цифри «статтями 33 і 37» замінити словом та цифрами «статтею 33».

статтю 37 виключити;

2) у Законі України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5 — 6, ст. 30 з наступними змінами):

частину першу доповнити словами «як у національній, так і в іноземній валюті».

частину дев’яту виключити;

у частині сьомій статті 62 слова «які в межах повноважень, наданих Законом України «Про Національний банк України» , здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю» замінити словами «які в межах службових повноважень здійснюють функції банківського нагляду або валютного нагляду».

у частині першій статті 73:

абзац перший після слова «банківського» доповнити словом «валютного».

search.ligazakon.ua